Бобровиця у роки Великої Вітчизняної Війни

Бобровиця - місто Чернігівської області (з 1958 р.), районний центр. Розташована на р.Бистриці, за 3 км від залізничної станції Бобровиці на лінії Ніжин-Київ, у 105 км від обласного центру. Про старовинне походження міста свідчать залишки городища ХІ-ХІІІ ст. У 1865 р. поблизу Бобровиці було прокладено залізницю Москва-Київ, що сприяло розвиткові селища. 1923 р. у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи Бобровиця була віднесена до категорії селищ міського типу і тоді ж стала районним центром. В наступні роки відбулись суттєві зміни в економіці, культурному та суспільному житті регіону. Почали працювати птахокомбінат, цегляний та маслобійний заводи. Збільшилось виробництво цукру. Зросла урожайність зернових культур. Розвивалось тваринництво. Велика увага приділялась розвитку охорони здоров'я. Функціонували лікарня, поліклініка. Працювали будинок культури та кінотеатр. У 1959 р. до Бобровицького району був приєднаний колишній Но-вобасанський район. Нова Басань - старовинне село Чернігівщини. Розташована на березі р.Нерди.у ЗО км від районного центру. Вона виникла ще в XV ст. як прикордонна фортеця для захисту населення від навал кримських татар. У 20-ті роки XX ст. в селі відкрито дві початкові і семирічну школи, 3 хати-читальні, профтех-школу на базі майстерні, в якій готували столярів, слюсарів, ткачів. Згодом почали діяти будинок культури, індустріальний технікум. За переписом населення в обох районах у 1939 р. проживало 92 270 чол. У перші місяці війни близько 4 тис. мешканців Бобровиці та Нової Басані влилося до лав Червоної Армії. Населення брало участь у будівництві оборонних споруд. У Новій Басані був сформований винищувальний батальйон в кількості 102 бійців. З наближенням фронту почалась евакуація в східні райони країни матеріальних цінностей, обладнання заводів, сільськогосподарської техніки. 15 вересня 1941 р. частини німецької армії окупували Боброви-цький та Новобасанський райони. З перших днів окупації нацисти почали грабувати місцеве населення, забираючи для потреб німецької армії худобу, хліб, одяг. З тими, хто ризикував приховувати продукти харчування або виказував непокору представникам влади іншим чином, розбирались за законом в° енного часу. Для цього в кожному великому селі були утворені поліцейські дільниці. У районних центрах функціонували відділи гестапо, де за період панування «нової влади» було знищено 418 чол. у концентраційному таборі, який розміщувався в Новій Басані, також проводились масові розстріли військовополонених та місцевих жителів, що були визнані порушниками порядку. Але місцеве населення не скорилось загарбникам. Мешканці районів, які були здатні тримати зброю в руках, билися з окупантами в партизанському загоні ім.М.О.Щорса та партизанському з'єднанні «За Батьківщину». На початку 1943 р. партизанами був здійснений напад на фашистську комендатуру в Бобровиці, де їм вдалося захопити 112коней, що підлягали вивезенню до Німеччини. Ці коні стали основою для створення у з'єднанні кавалерійського ескадрону. В квітні того ж року партизани підірвали міст на шляху Бобровиця-Козелець. У боротьбі з ворогом на території Бобровицького та Новобасан-ського районів загинуло 58 партизанів. Були закатовані 15 підпільників Нової Басані. їх імена увічнені в 1-му томі Книги Пам'яті Чернігівської області. Постраждало і населення районів. 17 грудня 1942 р. були розстріляні та спалені у власних будинках 267 мешканців с.Мочалища. 18 грудня та ж доля спіткала с.Рокитне, де були розстріляно близько 100 чол., спалено живими 94 чол., а 116 чол. заарештовано та вивезено в невідомому напрямку. Ця акція була першою у цілій серії каральних операцій, проведених в районі загонами СС за підтримки місцевої поліції. 25 грудня 1942 р. з метою виявлення підпільників та неблагонадій-них в Новій Басані .була проведена облава, в ході якої заарештовано 280 чоловіків та 84 жінки, головним чином 16-18-річноговіку. 27 грудня всі вони були розстріляні, а деякі лише поранені та поховані живими у братській могилі. 28 грудня 1942 р. на світанку каральні загони оточили село Піски. Людей заганяли в будинки й підпалювали, розстрілювали та кидали у вогонь жінок, дітей, літніх людей. 80-річного колгоспника М.Волоши-На спочатку повісили, потім зрешетили кулями і кинули у вогонь. У цей страшний день все село, що нараховувало 670 дворів, було спалене, Є|Д рук карателів загинуло понад 900 чоловік. 2 січня 1943 р. в с.Новий Биків у вогні загинуло 137 чол. Ця доля спіткала і с.Марківці. Тут каральними загонами СС 5 січня 1943 р. було Живцем спалено 120 мешканців. На території сучасного Бобровицького району встановлено пам'ятників на братських могилах мирних жителів, які стали жертви війни. Нині на братській могилі, де поховано понад 500 мирних жителів Нової Басані, що за період окупації стали жертвами нацистів, встановлено пам'ятник. Скорботна постать жінки з вінком нагадує нащадкам про події минулих літ. За матеріалами Державної надзвичайної комісії по розслідуванню злочинів німецько-фашистських окупантів з 1941 по 1943 рр. було знищено та поховано на території Бобровицького та Новобасанського районів 2 626 цивільнох громадян та військовополонених, вивезено на каторжні роботи до Німеччини 2 308 чол. В процесі роботи над Книгою Скорботи Чернігівської області були встановлені імена 3 107 загиблих мешканців Бобровицького району. Серед них 3054 українця, 29 росіян, 17 євреїв; жінок - 1 228чол., чоловіків - 1 032 чол., дітей - 847 чол.; розстріляно-1 795 чол., страчено у в'язниці -378 чол., спалено- 319 чол., розстріляно та спалено - 264 чол., загинуло під час артобстрілів та бомбардувань - 160 чол., вивезено в невідомому на прямку - 150 чол., не повернулось з каторжних робіт - 24 чол., помер ло від поранень та після катувань - 7 чол., повішено - 6 чол., загинуло в концтаборах - 6 чол., підірвалось на міні - 5 чол.; у 1941 р. загинуло 33 чол., у 1942 р. - 2 023 чол., у 1943 р.- 1 044 чол., від наслідків війни - 7 чол. Імена загиблих цивільних громадян встановлені: за документами Державного архіву Чернігівської області - 2 543 чол., за матеріалами міської та сільських рад-1 865 чол., за повідомленнями рідних загиблих - 16 чол.

© Книга скорботи України